Переваги та перспективи
проходження військової служби за контрактом
осіб офіцерського складу
Сучасний етап та перспективи розвитку Збройних Сил України, необхідність комплексного вирішення питань, пов’язаних з їх функціонуванням в умовах повного переходу на професійну основу, пошуком балансу між вимогами до рівня боєготовності та вирішенням соціальних питань, удосконаленням системи підготовки та комплектування кваліфікованими офіцерськими кадрами лав ЗСУ обумовлює, зокрема, потребу здійснення роз’яснювальних заходів щодо підвищення престижу військової служби та посилення мотивації громадян до проходження військової служби.
Професіоналізація Збройних Сил є неможливою без забезпечення конкурентоспроможності військової служби на ринку праці. Це, своєю чергою, потребує безумовного дотримання соціальних гарантій військовослужбовцям і членам їх сімей: грошового та інших видів забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби і стимулює як закріплення кваліфікованих військових кадрів, так і приплив до армії молоді – освіченої і свідомої особливостей служби у війську.
Загалом, держава може очікувати і вправі вимагати від військовослужбовця ефективного виконання ним своїх обов’язків лише за умов дотримання наданих йому соціальних гарантій.
Про соціальні гарантії, як складову професіоналізації Збройних Сил, переваги та перспективи проходження військової служби за контрактом осіб офіцерського складу буде мій коротенький виступ перед Вами.
Виступ буде побудовано таким чином: спочатку за аспектами соціального і правового забезпечення я приведу окремі витяги з Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затвердженого Указом Президента України від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ, а потім розповім про заходи, що провадились державою з цих питань за останні роки (джерела: Щорічник Біла книга 2007; Державна програма розвитку ЗС України на 2006-2011 роки; Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 р. N 1153/2008; Концепція кадрової політики в Збройних Силах України, затверджено наказом МОУ від 27.11.2007р № 659; Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом МОУ від 11.06.2008 р, № 260),
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей » відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Стаття 1-2. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Стаття 2. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Стаття 3. Сфера дії цього Закону
1. Дія цього Закону поширюється на:
1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань, та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Стаття 8. Основні права військовослужбовців, пов'язані з проходженням служби
1. Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Військовослужбовцям гарантується свобода наукової, технічної та художньої творчості.
2. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) не можуть бути звільнені з військової служби до набуття права на пенсію за вислугу років, крім випадків, коли їхня служба припиняється (розривається) у зв'язку із закінченням строку контракту, за віком, за власним бажанням, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів…, а також через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
5. Держава забезпечує соціальну та професійну адаптацію військовослужбовців, які звільняються у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я. За необхідності соціальну та професійну адаптацію проходять також члени сімей військовослужбовців за їх зверненням.
За ініціативою Президента України, у 2007 р. запроваджено єдиний для всіх силових структур підхід до компенсацій у випадку втрати військовослужбовцем працездатності або його загибелі під час виконання службових обов'язків. Зокрема. набув чинності закон, яким розміри одноразової грошової допомоги на випадок каліцтва або загибелі військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, встановлюються на такому самому рівні, як це передбачено для інших силових структур.
Важливою складовою соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил є право певних категорій на безоплатну соціальну і професійну адаптацію протягом останнього року перед звільненням з військової служби та після звільнення. Для належної реалізації цього права у 2007 р. Міністерством оборони завершене формування системи адаптації військовослужбовців і запроваджена Державна програма соціальної і професійної адаптації військовослужбовців, що підлягають звільненню, та осіб, звільнених з військової служби, на період до 2011 р. Соціальна і професійна адаптація має комплексний характер, до її забезпечення, крім Міністерства оборони, залучені інші міністерства та відомства – Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство освіти і науки, Державний центр зайнятості, а також – неурядові українські та міжнародні організації,
3 метою розв’язання проблем адаптації використовуються можливості міжнародних проектів програм, які фінансуються, зокрема, ОБСЄ, Економічним директоратом НАТО, Урядом Королівства Норвегія. Так, протягом 2007 р. в рамках міжнародних програм (проектів), які діють в Україні, здійснено перепідготовку 1 835 осіб, причому вперше можливість перепідготовки отримали члени сімей військовослужбовців.
Мережа закладів з професійної перепідготовки, створених у межах згаданих програм, на кінець 2008 р. охоплює практично всю територію України.
Заходи з професійної і соціальної адаптації, що вживаються Міністерством оборони та його партнерами, створюють для звільнених військовослужбовців більш сприятливі можливості переходу від військового до цивільного життя та досягнення успіху на ринку праці, а отже – і життєвого успіху загалом.
У цілому, інститути влади України надають багато уваги забезпеченню належного рівня соціального захисту військовослужбовців. Це свідчить про розуміння державою того незаперечного факту, що соціальні гарантії є складовою професіоналізації Збройних Сил. У військах (силах) позитивно сприймаються ініціативи Президента України стосовно забезпечення високих соціальних гарантій військовослужбовцям і членам їх сімей.
(із щорічника Біла книга 2007)
Стаття 8-1. Право військовослужбовців на вибір місця проживання і виїзд за кордон
1. Військовослужбовці при звільненні з військової служби мають право на вибір місця проживання в будь-якому населеному пункті України або в іншій державі відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Військовослужбовці мають рівне з іншими громадянами України право на виїзд за кордон у порядку, встановленому законом.
Стаття 9. Грошове забезпечення військовослужбовців
1. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
2. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення
посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
3. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
4. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
5. За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Правила виплати надбавки за вислугу років
13.1. Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за вислугу років на військовій службі виплачується надбавка у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах на місяць:
від 1 до 2 років – 5 відсотків;
від 2 до 5 років – 10 відсотків;
від 5 до 10 років – 20 відсотків;
від 10 до 15 років – 25 відсотків;
від 15 до 20 років – 30 відсотків;
від 20 до 25 років – 35 відсотків;
від 25 і більше років – 40 відсотків.
14.2. Особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачується надбавка за особливі умови служби…(від 15% до 45% залежно від умов служби та посади)
15.1. Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачується надбавка за виконання особливо важливих завдань в розмірах до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
15.2. Військовослужбовцям, зазначеним у пункті 15.1 цієї Інструкції, які проходять службу в центральному апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, безпосередньо підпорядкованих Міністерству оборони України та Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванні сил підтримки Збройних Сил України, командуваннях видів Збройних Сил України, Об’єднаному оперативному командуванні, та за своїми функціональними обов’язками та положеннями про відповідні структурні підрозділи безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, міжнародних договорів, наказів Міністра оборони України (за винятком наказів організаційно-розпорядчого характеру), надбавка за виконання особливо важливих завдань виплачується в розмірах до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
15.3. Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які залучаються Антитерористичним центром та його координаційними групами при регіональних органах Служби безпеки України до проведення заходів щодо запобігання терористичним проявам та їх припинення, за період виконання ними спеціальних завдань, пов’язаних з антитерористичною діяльністю,надбавка за виконання особливо важливих завдань виплачується в розмірах до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
(З Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам)
Були прийняті нормативні документи, які дозволили підвищити грошове забезпечення всіх категорій військовослужбовців у середньому на 30-70%, зокрема молодших офіцерів - майже вдвічі
Розміри місячного грошового забезпечення військовослужбовців за основними типовими посадами, грн.
Водночас, за даними Державного комітету статистики України, середньомісячна заробітна плата в регіонах країни, станом на липень 2007 р., складала близько 1 280 грн.: мінімальна – 1 018 грн. (Тернопільська область), максимальна-2 374 грн. (м. Київ). Таким чином, нинішній рівень грошового забезпечення робить військову службу за контрактом конкурентоспроможною на ринку праці лише в одному регіоні України – Тернопільській області (схема 6.2), а також, можливо, – в регіонах з високим рівнем безробіття.
3 1 січня 2008 р. були перераховані пенсії колишнім військовослужбовцям. Залежно від посади та військового звання, розмір пенсій зріс в середньому на 38-70%.
Передбачається, що з 1 січня 2009 р. будуть збільшені оклади за військові звання.
(із щорічника Біла книга 2007)
Стаття 9-1. Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців
1. Продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. {Пункт 2 статті 9-1 виключено на підставі Закону N 107-VI (107-17) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 (v010 p710-08) від 22.05.2008}
3. При переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
Стаття 10. Службовий час і час відпочинку військовослужбовців
1. Загальна тривалість службового часу військовослужбовців на тиждень не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу за відповідний період, визначеної законодавством України, за винятком випадків, передбачених пунктом 5 цієї статті.
2. Розподіл службового часу військовослужбовців протягом доби і протягом тижня у військових частинах здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни та виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку і харчування.
4. Для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів та курсантів вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, навчальних центрів (частин) - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
5. Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби в добовому наряді та інші заходи, пов'язані із забезпеченням боєготовності військових частин, здійснюються без обмеження загальної тривалості службового часу.
6. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор. Військовослужбовцям, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.
Стаття 10-1. Право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток
1. Військовослужбовцям, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
5. Військовослужбовцям, які захворіли під час щорічної основної або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання на кількість невикористаних днів цієї відпустки.
У разі, якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
9. Відпустка за сімейними обставинами без збереження грошового забезпечення надається військовослужбовцю у таких випадках:
1) укладення ним шлюбу - тривалістю до 10 календарних днів;
2) тяжкого стану здоров'я або смерті рідних по крові або по шлюбу:
а) дружини (чоловіка), батька (матері), вітчима (мачухи), сина (дочки), пасинка (падчерки), рідного брата (рідної сестри) військовослужбовця, батька (матері) подружжя або особи, на вихованні якої перебував військовослужбовець, - тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;
б) інших рідних - тривалістю до трьох календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;
3) пожежі або іншого стихійного лиха, яке спіткало сім'ю військовослужбовця або осіб, зазначених у підпункті 2 цього пункту, - тривалістю до 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад;
4) в інших виняткових випадках, коли присутність військовослужбовця в сім'ї необхідна, за рішенням командира (начальника) військової частини - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад. Така відпустка може надаватися один раз протягом календарного року.
10. За рішенням командира (начальника) військової частини військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення загальною тривалістю не більш як 15 календарних днів на рік.
11. У зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
13. Дружині (чоловіку) військовослужбовця щорічна основна відпустка за її бажанням надається у зручний для неї (нього) час одночасно із щорічною основною відпусткою військовослужбовця. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. У разі звільнення військовослужбовця зі служби у зв'язку із закінченням строку контракту невикористана ним щорічна основна відпустка за його бажанням може надаватися й тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк контракту. У цьому випадку дія такого контракту продовжується до закінчення відпустки.
Стаття 11. Право військовослужбовців на охорону здоров'я та медичну допомогу
1. Охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби. Військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи. Військовослужбовцям, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, медична допомога, санаторно-курортне лікування та відпочинок надаються відповідно до законодавства.
2. Члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи) за відсутності за місцем їх проживання державних або комунальних закладів охорони здоров'я отримують медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я.
3. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей мають право не більше одного разу на рік на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристських базах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів з пільговою оплатою вартості путівок у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. Таким же правом користуються члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби. До таких членів сімей належать: батьки, дружина (чоловік), неповнолітні діти, а також діти - інваліди з дитинства (незалежно від їх віку
Військовослужбовцям, які направляються до санаторію для продовження лікування відповідно до висновків військово-лікарської комісії після лікування в госпіталях, путівки надаються безоплатно. Військовослужбовці, які отримали захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, після лікування у військово-медичному закладі охорони здоров'я мають право на позачергове одержання путівок до санаторно-курортних та оздоровчих закладів Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Військовослужбовцям, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, а також при особливому характері їх служби, військовослужбовцям, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, учасникам бойових дій і прирівняним до них особам путівки для санаторно-курортного лікування надаються у першу чергу. Порядок забезпечення путівками для санаторно-курортного лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
4. Військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, а також учасники бойових дій прирівнюються у правах до інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни.
6. Військовослужбовці, звільнені з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров'я в порядку, встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Протягом останніх років у Збройних Силах здійснено ряд заходів, спрямованих на поліпшення гуманітарного то соціального забезпечення персоналу, зокрема:
створюються військово-медичні клінічні центри як основна оперативна одиниця системи медичного забезпечення військ (сил). Формуються центри медичної реабілітації та санаторного лікування на базі військових санаторіїв. Удосконалюється та модернізується лікувально-діагностична база військових лікувальних закладів. Упроваджується територіальний принцип медичного забезпечення. Зазначене сприяє суттєвому поліпшенню медичного та санаторно-курортного забезпечення особового складу Збройних Сил, військових пенсіонерів, членів сімей військовослужбовців.
(З Концепції кадрової політики в Збройних Силах України)
Стаття 12. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями
1. Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання. Такі жилі приміщення надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
2. За військовослужбовцями, які вступили на військову службу за контрактом, зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на військову службу. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за попереднім місцем проживання.
3. Особам, звільненим з військової служби і визнаним інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов'язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби, жилі приміщення в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку, надаються позачергово за рахунок військових формувань або органів виконавчої влади, в яких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. У позачерговому порядку в разі потреби поліпшення житлових умов надаються жилі приміщення сім'ям військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, за місцем їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
4. За військовослужбовцями, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі їх направлення для проходження військової служби за межі України або переведення на службу до місцевості, що зазнала інтенсивного радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, бронюється жила площа, яку займали вони та члени їх сімей, на весь час їх перебування за межами України чи в зазначеній місцевості.
5. Військовослужбовцям, а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством.
6. Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі не менше 17 років та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку. Органи місцевого самоврядування зобов'язані надавати земельні ділянки та в межах визначених законом повноважень допомогу в будівництві військовослужбовцям, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, якщо вони виявили бажання побудувати приватні жилі будинки.
7. Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання кредитів на індивідуальне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку (квартири) на строк до 20 років з погашенням загальної суми та відсоткових ставок за кредитами за рахунок коштів, призначених у державному бюджеті на утримання Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Зазначений кредит надається військовослужбовцю тільки один раз протягом усього часу проходження ним військової служби.
Порядок та умови надання військовослужбовцям кредитів на індивідуальне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку (квартири) визначаються Кабінетом Міністрів України. У разі смерті особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку на підставах, зазначених у абзаці першому цієї частини, яка відповідно до законодавства мала право на першочергове (позачергове) одержання житла, її сім'я зберігає право на одержання житла в тому самому порядку.
Міністерство оборони вживає всіх можливих заходів для реалізації права військовослужбовців Збройних Сил на належне житло. Протягом 2005-2007рр. Міністерством оборони було побудовано (придбано) майже 12,6 тис. квартир для військовослужбовців.
Слід додати, що недостатнє фінансування зберігається на фоні постійного зростання вартості житла, будівельних робіт і матеріалів.
У 2007р. на будівництво і придбання житла для військовослужбовців було передбачено 599,7 млн. грн., з яких 359,3 млн. грн. – кошти загального фонду, 240,4 млн. грн. – спеціального фонду. На ці асигнування планувалося збудувати (придбати) 3 109 квартир за цінами, що не перевищують опосередковану вартість житла, яка визначається Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, що складало б лише 70% кількості квартир, отриманих у 2006 р.
Однак, на урядовому рівні своєчасно вирішити проблему наповнення спеціального фонду на потреби житлового будівництва не вдалося. Лише наприкінці року з передбачених Державним бюджетом коштів спеціального фонду отримано 137,3 млн. грн., або 57% (за договорами 2006 р.) – що фактично призупинило будівництво (придбання) житла за рахунок цього джерела (схема 6.3).
Кошти загального фонду почали надходити від Міністерства регіонального розвитку та будівництва лише у третій декаді травня. До того ж, бюджетне призначення цих коштів передбачало, що 326,5 млн. грн. (91% загальної суми) можуть бути використані на будівництво (придбання) службового житла, і лише 32,8 млн. грн. (9 %) – на будівництво (придбання) постійного житла для військовослужбовців, які продовжують службу у Збройних Силах, і для звільнених у запас або відставку.
Таким чином, з огляду на асиметричність бюджетного призначення коштів загального фонду та фактичні обсяги фінансування, у 2007 р. отримано лише 1 560 квартир, що майже втричі менше, ніж у 2006 р.
Загалом, досвід виконання програм будівництва (придбання) житла для військовослужбовців протягом 2005-2007 рр. показав, що:
не виправдовує себе запроваджена у 2007р. практика зосередження коштів загального фонду Державного бюджету, передбачених на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців, у Міністерстві регіонального розвитку та будівництва України;
Міністерство оборони не може нести відповідальність за наповнення спеціального фонду, який формується, зокрема, за рахунок реалізації надлишкового військового майна, оскільки ця діяльність здійснюється через створений у 2006р. у структурі Міністерства оборони, але підпорядкований Кабінету Міністрів Державний департамент надлишкового майна та земель;
виконання житлових програм Міністерства оборони ускладнюється недосконалістю та неузгодженістю нормативно-правових актів, що регулюють процеси будівництва та/або придбання житла, а також тривалістю, ускладненістю та надто високою вартістю тендерних процедур.
3 іншого боку, чинні нормативні акти не дозволяють Міністерству оборони використовувати такі джерела фінансування, як пільгове та іпотечне кредитування, житлові сертифікати, цінні папери тощо.
Разом з цим, Міністерство оборони наполегливо працює над створенням єдиного державного механізму, який за участю органів місцевого самоврядування дозволить забезпечити дотримання державних гарантій з надання житла військовослужбовцям і членам їх сімей.
У цілому ситуація, що склалася у сфері забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житлом, потребує вжиття невідкладних і неординарних заходів. Держава накопичила перед військовослужбовцями житлові зобов’язання, які вже неможливо виконати традиційними методами.
(із щорічника Біла книга 2007)
Стаття 13. Право військовослужбовців та членів їх сімей на освіту
1. Військовослужбовці мають право на навчання (у тому числі на отримання післядипломної освіти) у військових навчальних закладах, відповідних підрозділах підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації військовослужбовців.
2. Військовослужбовцям, які прийняті на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу після здобуття базової або повної вищої освіти за державним замовленням, дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби після проходження ними строку служби, який дорівнює часу їхнього навчання для здобуття попередньої вищої освіти. Іншим категоріям військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби в порядку, визначеному відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України
3. При зміні військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, або тими, хто перебуває на кадровій військовій службі, місця проходження військової служби, а також при звільненні з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів члени їх сімей, які навчаються (виховуються) у державних навчальних закладах, мають право переводитися до державних навчальних закладів, найближчих до нового місця проходження військової служби або місця проживання.
4. Дітям військовослужбовців за місцем проживання їх сімей у першочерговому порядку надаються місця у загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах і дитячих оздоровчих таборах незалежно від форм власності.
5. Діти військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, діти громадян, звільнених з військової служби за віком, за станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, вислуга років у календарному обчисленні яких становить 20 років і більше, діти військовослужбовців, які загинули при виконанні ними обов'язків військової служби, померли чи пропали безвісти або стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, користуються переважним правом зарахування до військових ліцеїв, ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою, вищих військових навчальних закладів та вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, за умов успішного складення іспитів та відповідності іншим вимогам і правилам прийому до цих навчальних закладів.
Крім вищезазначеного можна додати, що МОУ багато уваги приділяє вивченню військовослужбовцями іноземних мов, тому одним з основних завдань є: «забезпечення вивчення іноземних мов військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил на курсах іноземних мов при вищих навчальних і вищих військових навчальних закладах та навчальних закладах іноземних держав. Запровадити дієвий механізм стимулювання вивчення іноземних мов»
(З Концепції кадрової політики в Збройних Силах України)
Стаття 14. Пільги військовослужбовцям та членам їх сімей
1. Військовослужбовці мають право на безоплатний проїзд:
1) залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом:
а) у відрядження;
б) у відпустку в межах України;
в) при переведенні на нове місце проходження військової служби або у зв'язку з передислокацією військової частини; г) до місця проживання, обраного при звільненні з військової служби, в межах України;
2. При переведенні військовослужбовців на нове місце проходження військової служби або звільненні з військової служби вони мають право на безоплатне перевезення до 20 тонн особистого майна в контейнерах з попереднього місця проживання до нового залізничним транспортом, а там, де такого виду транспорту немає, - іншими видами транспорту (за винятком повітряного). У разі перевезення особистого майна в окремому вагоні, багажем та дрібною відправкою їм відшкодовуються фактичні витрати, але не більше вартості перевезення майна в контейнері вагою 20 тонн.
3. Члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) мають право на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом:
1) від місця проживання до місця проходження військової служби військовослужбовця у зв'язку з його переведенням;
2) до місця проведення відпустки військовослужбовцем в межах України;
3) при звільненні військовослужбовця з військової служби, а також у разі загибелі (смерті) військовослужбовця - до обраного місця проживання в межах України.
4. Військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, учасники бойових дій та прирівняні до них особи, а також батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби, користуються правом безоплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі) в межах адміністративного району за місцем проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів. Вони мають право на 50-відсоткову знижку при користуванні міжміським залізничним, повітряним, водним та автомобільним транспортом відповідно до закону.
5. Військовослужбовці при направленні у відрядження, до нового місця проходження військової служби, а також до місця використання відпустки та назад мають право на придбання проїзних документів для себе та членів своєї сім'ї на всі види транспорту поза чергою. При цьому військовослужбовці, які направляються у відрядження, користуються правом на бронювання та отримання поза чергою місця в готелі на підставі посвідчення про відрядження.
6. При виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
7. Військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, мають право на першочергове встановлення квартирного телефону, а також першочергове встановлення квартирної охоронної сигналізації.
9. Витрати, пов'язані з перевезенням військовослужбовців та членів їх сімей, їх особистого майна залізничним, повітряним, водним і автомобільним (за винятком таксі) транспортом, бронюванням місць у готелях при направленні військовослужбовців у відрядження, відшкодовуються за рахунок коштів Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
10. Військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.
14. Військовослужбовці та члени їх сімей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, користуються пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Стаття 15. Пенсійне забезпечення і допомога
1. Пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"
2. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
3. Військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Стаття 16. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори
1. У разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
2. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
3. У разі загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) виходячи з окладу за військовим званням у запасі та максимального окладу за посадою, до якої він був приписаний в запасі, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
4. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходить службу у військовому резерві, під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження зазначених зборів, служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення на умовах, визначених пунктом 3 цієї статті.
5. У разі загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби під час виконання ним обов'язків військової служби, сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога у розмірі десятирічного максимального посадового окладу за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
6. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
7. У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця не повинен бути меншим від 100-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати цих сум.
8. Визначення ступеня втрати працездатності військовослужбовцем, військовозобов'язаним або резервістом у період проходження військової служби (зборів), служби у військовому резерві у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
9. Якщо військовослужбовці, військовозобов'язані або резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, та члени їх сімей одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат.
Стаття 17. Відшкодування заподіяної шкоди
Відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.
Стаття 18. Соціальні гарантії прав членів сімей військовослужбовців
1. Члени сімей військовослужбовців строкової служби мають переважне право при прийнятті на роботу і на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників, а також на першочергове направлення для професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки з відривом від виробництва та на виплату на період навчання середньої заробітної плати.
2. Дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, виплачується за місцем роботи грошова допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати при розірванні ними трудового договору у зв'язку з переведенням чоловіка (дружини) на службу в іншу місцевість. У разі тимчасової втрати працездатності листки непрацездатності оплачуються дружинам (чоловікам) військовослужбовців у розмірі 100 відсотків середньомісячної заробітної плати незалежно від страхового стажу
3. Дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, зараховується період проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
5. Місцеві ради: працевлаштовують у першочерговому порядку дружин військовослужбовців строкової служби у разі їх звільнення при скороченні чисельності або штату працівників, при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації;
- надають позачергово місця дітям військовослужбовців та дітям військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, у дитячих закладах за місцем проживання;
- забезпечують відселення із закритих та віддалених від населених пунктів військових гарнізонів військовослужбовців, звільнених в запас або у відставку.
Стаття 19. Право військовослужбовця на оскарження неправомірних рішень та дій
Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 20. Право військовослужбовців на правову допомогу Військовослужбовцям гарантується право на захист у порядку, встановленому законами України.
Далі вважаю за необхідне довести заключну частину Концепції і кадрової політики в Збройних Силах України:
У 2009 – 2011 роки проводяться заходи, спрямовані на завершення виконання поставлених завдань щодо:
– оптимізації структури особового складу з відповідними кількісно-якісними показниками та співвідношення чисельності військовослужбовців і цивільного персоналу Збройних Сил;
– повного переходу Збройних Сил на комплектування військовослужбовцями військової служби за контрактом;
– реформування системи військової освіти, її інтеграції до державної системи освіти, оптимізації мережі ВВНЗ, впровадження безперервної ступеневої системи підготовки військових фахівців;
– щорічного збільшення грошового забезпечення військовослужбовців шляхом підвищення окладів за посадами та військовим званням;
– розв’язання житлової проблеми у Збройних Силах, створення потужного фонду службового житла.
Кадрове забезпечення здійснюватиметься в системі кадрового менеджменту централізованого типу на основі запроваджених системних підходів до управління кар’єрою військовослужбовців, із застосовуванням індивідуального підходу, забезпеченням прозорості, відкритості під час прийняття кадрових рішень, на підставі всебічного об’єктивного оцінювання діяльності кожної особи та стимулювання її до ефективного виконання поставлених завдань.
У напрямі роботи в гуманітарній та соціальній сфері будуть проводитись заходи всебічного морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), правового захисту та соціальних гарантій військовослужбовців, членів їхніх сімей, соціальної та професійної адаптації осіб, які звільнятимуться з військової служби, військово-патріотичного виховання молоді та рекламування військової служби.
На кінець 2011року передбачається перейти до професійних Збройних Сил, суттєво покращити систему кадрового забезпечення Збройних Сил персоналом, залучити до військової служби за контрактом найбільш розвинутих, фізично здорових, морально стійких громадян України.
У подальшому, після 2011 року, проводитимуться заходи, спрямовані на вдосконалення окремих елементів системи кадрового менеджменту централізованого типу відповідно до потреб певного етапу розвитку Збройних Сил та вимог часу.
У напрямі роботи в гуманітарній та соціальній сфері будуть проводитись заходи щодо підтримання високого рівня морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил) і високих стандартів правового захисту та соціальних гарантій військовослужбовців, членів їхніх сімей, соціальної та професійної адаптації осіб, які звільнятимуться з військової служби, військово-патріотичного виховання молоді і рекламування військової служби.
Нижче приведу деякі статті «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12. 2008 р. N 1153/200:
2. Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі – військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять:
– військову службу (навчання) за контрактом курсантів (слухачів) у вищих військових навчальних закладах, а також вищих навчальних закладах, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки (далі – військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
– військову службу за контрактом осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу;
– військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт
За призовом громадяни проходять:
– строкову військову службу;
– військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
165. Студенти військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів приймаються на військову службу (навчання) за контрактом після отримання диплома про базову вищу освіту. За наявності такого диплома та бажання продовжити навчання для проходження військової служби за контрактом на посадах офіцерського складу вони укладають контракт про навчання та контракт про проходження військової служби (на посадах офіцерського складу після закінчення навчання).
Після прийняття студентів на військову службу за контрактом їх матеріальне та фінансове забезпечення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету відповідно до кошторису Міністерства оборони України.
X. Особливості проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу
216. На військову службу за призовом осіб офіцерського складу в разі потреби за наказом Міністра оборони України призиваються офіцери запасу на строк, у кількості і за військово-обліковими спеціальностями, визначеними Міністром оборони України.
Початком проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу є день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату.
217. Офіцери, призвані на військову службу, направляються у розпорядження відповідних командирів (начальників), які мають право призначати їх на посади, та переміщуються по службі на підставах і в порядку, визначених цим Положенням. Вони виконують обов’язки і користуються правами, пільгами і забезпечуються всіма видами забезпечення, що передбачені для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом, якщо інше не передбачено законодавством.
Офіцери, призвані на військову службу, за наявності у Збройних Силах України вакантних посад із відповідною військово-обліковою спеціальністю за їх бажанням після закінчення встановленого строку військової служби за призовом осіб офіцерського складу можуть бути прийняті на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в порядку, визначеному цим Положенням.
218. Звільнення, зокрема, достроково, з військової служби офіцерів, які проходять військову службу за призовом, здійснюється відповідно до статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” (2232-12) в порядку, визначеному цим Положенням.
XIII. Проходження військової служби під час виконання військового обов’язку в запасі
248. Визначення категорій, розрядів запасу, до яких належать військовозобов’язані, граничного віку перебування військовозобов’язаних у запасі, порядку проходження зборів та порядку переведення військовозобов’язаних у відставку здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” (2232-12).
249. Проведення навчальних (або перевірочних) зборів з військовозобов’язаними допускається лише для підготовки, перепідготовки або перевірки рівня підготовки до виконання завдань військової служби. Час, строки і порядок проведення навчальних (перевірочних) зборів з військовозобов’язаними встановлюються Генеральним штабом Збройних Сил України. Програми підготовки військовозобов’язаних на навчальних (перевірочних) зборах розробляються у видах Збройних Сил України з урахуванням необхідності підготовки військовозобов’язаних за визначеними військово-обліковими спеціальностями.
Направлення військовозобов’язаних до інших військових формувань 250. Відбір військовозобов’язаних для направлення до інших військових формувань здійснюється цими військовими формуваннями.
Про результати такого відбору інші військові формування повідомляють військовий комісаріат, де перебуває на військовому обліку військовозобов’язаний.
Прийняття на військову службу таких військовозобов’язаних здійснюється наказами Міністра внутрішніх справ України, керівників центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та Управління державної охорони України.
XIV. Особливості проходження військової служби та виконання військового обов’язку в запасі в особливий період
251. В особливий період військовослужбовці проходять військову службу, а військовозобов’язані виконують військовий обов’язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.
252. У разі оголошення мобілізації:
1) проводиться призов на військову службу військовозобов’язаних та громадян призовного віку, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (3543-12);
2) усі військовослужбовці, які перебувають на цей час на військовій службі у Збройних Силах України, звільненню в запас не підлягають, за винятком військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до 16 років (такі військовослужбовці-жінки можуть продовжувати військову службу тільки за власним бажанням). Військовозобов’язані, призвані на збори, продовжують перебувати на зборах до особливого розпорядження відповідних органів військового управління згідно з їх повноваженнями. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених зі списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення у відставку, в запас у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено таке покарання, у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;
3) усі відпустки військовослужбовців, за винятком відпусток для лікування у зв’язку з хворобою, з вагітністю і пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку – за медичними показниками), припиняються. Військовослужбовці, які перебувають у відпустках, зобов’язані знятися з військового обліку за місцем проведення відпустки і негайно повернутися до місця служби.
Військовослужбовці, які перебувають у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою, повинні з’явитися до військового комісаріату для переосвідчення (повторного огляду), а у разі неможливості прибути за станом здоров’я – негайно повідомити про це військового комісара письмово з поданням довідки закладу охорони здоров’я (лікаря) і діяти відповідно до наказу (розпорядження) військового коменданта чи військового комісара;
4) військовослужбовці, які перебувають у відрядженні, зобов’язані з дозволу посадових осіб, у розпорядження яких вони прибули, негайно повернутися до своїх військових частин;
5) заміна військовослужбовців, які проходять службу у місцевостях з установленими строками служби, припиняється;
6) військовозобов’язані та громадяни призовного віку повинні прибути до пунктів збору у строки, зазначені в їх мобілізаційних посвідченнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів;
7) військовослужбовці, які перемішуються на інші посади за штатами воєнного часу, а також військовозобов’язані, приписані на посади до військових частин, приступають до виконання обов’язків за цими посадами з моменту їх призначення наказами по стройовій частині відповідно до мобілізаційного призначення.
Якщо військові частини змінили місце дислокації, військовослужбовці зобов’язані прибути до найближчого органу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового комісаріату і діяти відповідно до наказу (розпорядження) відповідного начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи військового комісара.
Особи, які не повернулися своєчасно без поважних причин з відпустки до місця проходження військової служби або не прибули після оголошення мобілізації у визначені для них пункти і строки, несуть відповідальність згідно із законодавством. З моменту оголошення мобілізації виїзд військовозобов’язаних та громадян призовного віку з місця постійного проживання без дозволу районного (міського) військового комісара забороняється.
253. Призови на військову службу військовозобов’язаних та громадян призовного віку у воєнний час проводяться військовими комісаріатами на підставі указів Президента України.
254. Особовий склад Збройних Сил України у воєнний час поповнюється за рахунок призову військовозобов’язаних під час мобілізації.
Офіцерський склад Збройних Сил України поповнюється також за рахунок осіб, яким присвоєно військові звання офіцерського складу відповідно до пунктів 51-54 цього Положення.
255. Зарахування в особливий період випускників вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів у розпорядження посадових осіб, які мають право призначення, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається у разі, якщо вони не можуть бути безпосередньо призначені на посади, а направляються до військ (сил) для дальшого призначення на посади за здобутою спеціальністю. Такі військовослужбовці призначаються на посади не пізніше двох місяців після закінчення цих навчальних закладів.
Я хочу привести ще один документ – «Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві ЗС України», затверджено Указом Президента України від 01.02.2007 року № 66.
Ви, майбутні офіцери запасу можете за цім Указом проходити службу у резерві (перший контракт з МОУ укладається на 5 років). Умови служби, оплата, пільги та соціальні гарантії викладені в цьому Положенні. Якщо дуже коротко, Ви «стаєте офіцером» на 2 дні у місяць, або 22 доби на рік. Резервісти отримують компенсацію за пропущені на зборах трудодні основної роботи щомісяця. Також оплачується дорога до місця служби та відрядні для немісцевих. А резервісти, які виконали програму підготовки, не вчинили правопорушень, пов’язаних з проходженням служби у військовому резерві за результатами підсумкової атестації в кінці року ще й отримують грошове заохочення, яке для офіцерів складає від 1800 до 2000 грн.
В решті решт «Державна програма розвитку ЗС України на 2006-2011 роки» визначає, що: «З метою удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази з питань оборони планується перепрацювати (внести зміни або розробити у новій редакції) близько 30 законодавчих та нормативно-правових актів.
Сплановані проектом Державної програми заходи ретельно прораховані та повністю забезпечуються фінансовими й іншими ресурсами.